We kindly inform you that, as long as the subject affiliation of our 300.000+ articles is in progress, you might get unsufficient or no results on your third level or second level search. In this case, please broaden your search criteria.
Instead of a short abstract, please refer to the PDF-files of the introduction to the book, its table of content and the sample-PDF, which, each of them, you can download for free from here. We hope you'll get through these files a more comprehensive impression about the book than would be provided by just a few lines of an abstract / summary.
More...
Magic in the past in its various forms, perceptions and definitions has been a popular subject of modern Western scholarship for a long time. In the countries of Central and Eastern Europe, in contrast, the issue of magic is still a rather neglected area of study. Apart from the study of witchcraft and apart from ethnologists or anthropologists, whose research interests usually include present or recent case studies and phenomena, the subject of magic has not yet received due attention from historians and other scholars of the humanities of the region. This can be partly explained by the fact that while communist policy with its stress on the class struggle preferred certain topics, mainly political, economic and social history, it practically brought other fields and research interests to a standstill.
More...
The publication presents results of ethnographic research of holidays of 21st Century in Slovakia. The original empirical findings described in the different chapters of this monograph present opinions of authors through the study of specific holidays on their current social functions, and outline the picture of the Slovak society in the 21st century in the mirror of these holidays. Particular parth of the publication focuses on three chosen holidays: Anniversary of the Slovak National Uprising (SNP), Christmas and Halloween. Specifically we observe the legislative preparation and changes of the Holiday Act.
More...
The book contains the discussions and three of the papers (by Judith Butler, Katerina Kolozova, and Zarko Trajanoski) that were presented at the Seminar “Crisis of the Subject.” The transcripts are not authorized by Judith Butler.
More...
Монографія є результатом дослідження масової культури та національно-культурної ідентичності в умовах перебігу глобалізаційних процесів. Головним виразником культурного глобалізму є масова культура, яка, володіючи стандартизованими схемами виробництва творів, впливає на національні культури й ідентичності. Візуальна компонента в масовій культурі дозволяє визначити форми існування сегмента екранної культури щодо формування культурних ідентичностей і конструювання реальності. В умовах глобалізації масова культура, створена на основі загальноцивілізаційного технологічного стандарту, здатна чинити вплив на національно-культурну ідентичність народів, їхні традиції, проте дія таких чинників не зачіпає «культурну матрицю» національних культур. Результати монографії розглядаються як теоретичне підґрунтя для подальших досліджень, присвячених актуальним проблемам розвитку масової культури і міжкультурної взаємодії, узагальнюючих робіт з проблем національно-культурної ідентичності та процесів культурної глобалізації в світі. Адресовано фахівцям у галузі культурології, філософії, мистецтвознавства, студентам вищих навчальних закладів культури та мистецтв, всім, хто цікавиться культуро-творчими процесами в Україні.
More...
Монографія відображає магістральні напрямки сучасної культурології. Розглянуто дослідницькі стратегії, дана дескрипція інваріантів культури, розкрита проблематика культурного різноманіття та місця людини в соціокультурному просторі. Особли- вий розділ присвячений дослідженню народного мистецтва в полі української культури. Книга адресована викладачам, докторантам, аспірантам, студентам, які спеціалізуються в галузі культурології, і всім, кого цікавлять проблеми розвитку культури.
More...
Культурологія є галуззю наукового знання, що вивчає об’єктивні закономірності культурного процесу, фактори ви- никнення, формування і функціонування світової та націона- льних культур. Нею синтезовані уявлення про культуру, розви- нені в рамках філософії, мистецтвознавства, релігієзнавства, соціології, психології, антропології та інших наук. Виокремлення культурології в самостійну наукову галузь розпочалось у другій половині XX ст. і було зумовлено необхід- ністю теоретичного осягнення великого емпіричного матеріалу про різноманітні культури, життя народів, їхні звичаї та віру- вання, що був накопичений попередніми поколіннями дослід- ників. Ускладнення й інтенсифікація соціокультурного життя призвели до зламу традиційних уявлень про культуру, усвідо- млення тісного взаємозв’язку всіх проявів людського буття як елементів складної системи, якою є культура. Культурологія ще перебуває у стані становлення, підтвер- дженням цього є різноманітність культурологічних пошуків — концепцій, напрямків, шкіл із власними світоглядними і мето- дологічними підходами, але вже сьогодні окреслився певний комплекс центральних проблем культурології як науки та як навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна «Культурологія» є обов’язковою у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації з типо- вими навчальними програмами Міністерства освіти і науки України 2 . Основними завданнями курсу «Культурологія» є: z розкриття загальнолюдського змісту і суспільного при- значення культурології; z надання студентам науково обґрунтованих, систематизо- ваних знань про закономірності розвитку культурної сфе- ри життя суспільства; z формування у студентів цілісної системи духовних цінно- стей, що сприятиме поглибленню гуманістичного по- тенціалу особистості; z визначення ролі та місця особистості в культурному ото- ченні; z розкриття змісту та форм діяльності сучасних культур- них інституцій; z визначення місця України в сучасній світовій спільноті. Навчальний матеріал із дисципліни «Культурологія» ґрун- тується на знаннях, набутих студентами в процесі попередньо- го вивчення курсів історії, філософії, релігієзнавства та інших предметів циклу загальнонаукових і гуманітарних дисциплін. Студенти повинні не лише отримати глибокі знання про куль- туру, але й стати більш компетентними в загальних питаннях соціально-культурної свідомості, активно оперувати найваж- ливішими методами наукового аналізу культурних процесів та явищ. Засвоєння культурологічних знань сприятиме формуванню навичок та вмінь студентів: 1) користуватися набутими культурологічними знаннями для аналізу культурних явищ і процесів; 2) поєднувати теоретичні і практичні аспекти культури, використовувати їх у професійній діяльності; 3) інтегрувати особисту діяльність у культурне оточення. Матеріал посібника структуровано за двома теоретичними рівнями: онтологія і феноменологія культури*. Проблеми, які розглядаються в «Онтології культури», пов’язані з концепцією буття культури, що містить сутність культури, її головні принципи і закономірності. Розділ кон- цептуально структуровано таким чином, щоб проблемний ма- теріал був викладений через аналіз класичних і сучасних куль- турологічних досліджень. Із позицій різних наукових підходів розглянуто основні культурологічні поняття, викладено проб- леми типології та розвитку культури. У розділі «Феноменологія культури» проаналізовано різні форми існування культури: політична, художня, інфор- маційна культура, наука, релігія, культура управління та ін. Означений розділ, що має прикладний характер, спрямований на усвідомлення особистістю як суб’єктом культурної твор- чості власної причетності до загальнолюдської діяльності. Аналізуючи людську діяльність у минулому і сучасному, куль- турологія намагається прогнозувати соціокультурні зміни. Викладеними в розділі методологічними підходами можна скористатися для вивчення інших культурних феноменів — відповідно до спеціальності студента (право, техніка, біологія, медицина та ін.).
More...
Метою запропонованого термінологічного словника є система - тизування понятійного апарату нової наукової дисципліни - культурології, що інтегрувала знання про культуру цілого спектру туманітарних наук. Відбулось залучення в культурологічне поле термінологічного інструментарію філософії, соціології, історії, мистецтвознавства, філології, психології та інших галузей наукового пізнання. Однак з часом виявилось, що саме у цьому синкретизмі криється одна з проблем формування термінологічного словника: специфіка теоретико-методологічних завдань кожної з дисциплін призвела до багатовекторності тлумачення одного й того ж терміну. Внаслідок цього з всього різноманіття термінів і понять важливо було відібрати ключові, що найбільш тісно зв’язані з культурологічними проблемами. Інша складність, з якою зіткнувся автор, полягає в тому, що термінологічний комплекс культурології є відкритою системою, а її розвиток - прогресивним кумулятивним процесом. Особливе місце в її структурі займає блок термінів, що відносяться до культурного простору минулого: одні з них являють собою усталену понятійну одиницю; іншіактуалізувалися сьогодні в абсолютно новій якості, відображаючи невивчену раніше сторону дійсності, нові зв’язки між предметами та явищами. Формуючи термінологічний словник, автор ставить за метупобудувати системну концептуальну модель культурологічного понятійного апарату, що ґрунтується на синтезі знань про культуру як попередніх епох, так і сучасності. У процесі створення словника вирішувались не тільки довідкові завдання, ціллю автора було за допомогою культурологічних понять відбити особливості сучасного етапу розвитку культури. Термінологічний словник є проекцію актуальних проблем культурології на матрицю її понятійного апарату. Світоглядні трансформації на початку XXI ст., зміна парадигми в соціокультурній системі поставили нові задачі перед культуроло - гією, що пов’язані з такими стратегічними проблемами як: осмислення процесів трансформації духовних цінностей у соціокультурному просторі; розробка оптимальної стратегії культурної політики в сучасних реаліях; пошук шляхів збереження культурного різноманіття та адаптації традиційних культурних інститутів до умов глобалізаційного процесу; розробка дійових моделей виходу з кризи самоідентифікації людини та ін. Це призвело до формування специфічного понятійно-категоріального апарату культурології, зв’язаного з постструктуралізмом, феноменологією, герменевтикою, семіотикою таін. Важливо відзначити також ще один аспект проблеми. В епоху інформаційного суспільства здійснюється формування особливого стилю мислення й нової культури, яка рефлексивно осмислює себе як постмодерн (у його двох модифікаціях - постмодерністська класика деконструктивізму й after-postmodernism), що фіксує ментальну специфіку сьогодення. Цей феномен ще не набув статусу філософської традиції в режимі past perfect: його зміст, термінологічний інструментарій знаходяться в процесі свого становлення і не мають достатньої уніфікованості, деякі з понять представлені лише західноєвропейсь - кою науковою літературою. Особливе місце в словнику надається комплексу термінів, що стосуються теоретико-методологічного апарату культурології. Термінологічний словник підготовлений на основі широко відомих словників з культурології, філософії, соціології, антропології, психології, мистецтвознавства (див. розділ “Список використаної літератури”). Щодо архітектоніки праці. Словник складається з двох автономних розділів, що відбивають основні проблемні поля культурологія- ного знання. Розділ 1 “Глосарій” написаний українською мовою й складається із: українського алфавіту, списку скорочень, блоку термінів і понять, що розташовані за алфавітом, та іменного покажчика. Блок “Терміни і поняття” містить терміни (термінологічні сло - восполучення), що в останні десятиліття міцно закріпилися в культу- рології. У словнику пояснюються слова, запозичені з інших мов або утворені з елементів давньогрецької та латинської мов. При підготовці видання були враховані зміни в тлумаченні термінів гуманітарних дисциплін (які увійшли у культурологічний обіг), що були детерміновані перетвореннями в сучасному соціокультурному житті суспільства. Блок містить перехресні посилання на інші терміни, що зустрічаються у словнику; назва терміна, на який дається посилання, виділяється курсивом. Другий розділ “Глоссарий”, написаний російською мовою, є еквівалентним перекладом першого розділу. У перекладі з української на російську мову автор дотримується змістової, стилістичної та лексичної ідентичності тексту, зберігаючи його поділ на частини, а також характер виділення (курсив, напівжирний шрифт тощо), що існує в оригіналі. У словнику приведено також “Алфавітний покажчик термінів” (українською та російською мовами) й “Список використаної літератури”. Ураховуючи той факт, що культурологія належить до динамічних сфер наукового знання, автор планує при підготовці подальших видань продовжити роботу над удосконаленням словарних дефініцій і поновленням словника, приводячи його зміст у відповідність до сучасних вимог.Мета словника - зорієнтувати читача у сучасних тенденціях дослідження культури й пов’язаних з ними найважливіших понять, що створюють основу культурологічного аналізу. Головна увага приділяється термінам і поняттям (українською та російською мовами), що відображають провідні наукові на - прями культурології XXI ст. Словник адресований викладачам, докторантам, аспірантам, студентам, які спеціалізуються в галузі культурології, і всім, кого цікавлять поставлені в ній питання про місце культури в людському житті та шляхи її осягнення.
More...
English Edition The monograph is devoted to the study of the post-folklore phenomenon that has been formed within the environment of Internet communication and genetically related to classical folklore samples. However, regarding its external and internal features and characteristics, it refers to phenomena of a fundamentally new cultural level which reflects the mosaic of socio-cultural reality, accumulates and transmits the values, ideas, and ideals of the society acts as a stabilizing beginning in comprehending sociocultural realities. Internet technologies, create modern communicative practices and set new formats for the existence of culture and its artifacts on the Internet as well as cause a radical rethinking of the value-semantic dominants of society in a digital environment. The monograph is addressed to specialists in the field of cultural studies, philosophy of culture, art historians, students of educational institutions of art and culture, to all who are interested in the indicated problems.
More...
I started writing this book with only one purpose – to define all civilizational concepts. What is the meaning of civilization, art, religion or language? These concepts have been discussed in thousands of books, hundreds of different definitions, but till today there has been no accepted general definition of any of them. Not even for the concept of civilization! There was only one way to set about defining these concepts – to trace their origins, to understand how and why each of them, separately, arose. Why has art become a necessity for humanity? Why were people forced to speak? Why, why and why? At the beginning I was thinking with my brain, an ordinary, Homo sapiens brain, about what I would do if I were living in the conditions of prehistoric people. Why would I speak, why would I draw, why would I cook? And all this led me to the same dead end that I had read about in the books. It was then I understood there had been a mistake. I realized that my way of thinking was the wrong way round. None of the primitive people decided to tame animals, because nobody knew what a tame animal was. None of the primitive people decided to talk, because nobody knew what a language was. None of the primitive people decided to cook, to draw, to get dressed, to formulate religions, because nobody knew what food preparation, art, clothes or religion were. So, how has man created these conditions? The answer is very simple: unconsciously!
More...
Ова књига представља прилагођен и делимично измењен текст магистарског рада Обредно-релишјска пракса и етницитет верника српских православних парохија у Калифорнији, одбрањеног у децембру 2002. године на Одељењу за етнологију и антропологију Филозофског факултета Универзитета у Београду. Рад је настао као део пројекта Етнографског института САНУ број 2157: Традиционална култура Срба — системи представа, обреда и социјалних институција, који финансира Министарство за науку и технологију Републике Србије. Желела бих да се захвалим овом министарству чији сам стипендиста била током постдипломских студија, као и Министарству културе које је финансирало моје путне тропжове до Лос Анђелеса. Захваљујем се свим колегама у Етнографском институту САНУ чијим сам се искуством користила приликом израде рада. Најсрдачније се захваљујем мојим рецензентима академику Димитрију Стефановићу, др Душану Дрљачи, др Младени Прелић на корисним саветима и сугестијама, као и ментору проф. др Бранку Ћупурдији. Посебну благодарност дугујем епископу шумадијском господину Јовану, који је током мог боравка у Калифорнији у јесен 2000. године био владика западноамерички и који ми је дао дозволу за истраживање у његовој епархији. Желим да се захвалим и свештенству западноамеричке епархије које ми је помогло да прикупим материјал за израду овог рада, посебно јерејима Блашку Параклису из Оринџ Каун-тија, Петру Јовановићу из Сан Габријела, Марку Матићу из Сан Франциска и његовој супрузи Весни, као и свим испитаницима - људима добре воље који су учествовали у истраживању и допринели стварању ове књиге. Дугујем посебну захвалност др Андреју Симићу, професору антропологије на Универзитету Јужне Калифорније у Лос Анђелесу и проф. др Димитрију Ђорђевићу, са Универзитета у Санта Барбари (Калифорнија), члану САНУ. Највећу захвалност дугујем мојој сестри Татјани и њеном супругу Зорану Миловановић, који су сносили све трошкове мог боравка и истраживања у Америци - без њихове љубави и разумевања реализација овог подухвата била би немогућа. Истинску и усрдну подршку и у овом послу пружили су ми моји родитељи, којима неизмерно благодарим на помоћи и стрпљењу.
More...
Since in our opinion ethnic identity is an important problem in the study of the complex issues of assimilation and ethnicity, we have tried to determine to what extent and why the Serbian emigrants in Chicago have preserved their ethnic identity and what have been the forms and factors of its manifestation in the multinational environment of Chicago. As little attention has been paid to this problem so far, we collected the most important data during the field research by combining participatory observation, interviewing and casual conversation, although we also used all the available literature, statistical sources (census, etc.) and the emigrants’ publications (newspapers, commemorative volumes, calendars, bulletins, etc.). The Serbian emigrations to Chicago have had all the characteristics of the emigrations of other Yugoslav nations to America. They began at the turn of the 19th and 20th centuries, and they have been taking place with changing intensity ever since. Therefore this paper covers three generations of Serbian emigrants. There have been three waves of emigration, differing in the region, time and cause of emigration and the socioeconomic characteristics of the emigrants. The first-wave emigrants had come to Chicago until World War Two for economic reasons, and they were mostly from Lika, Bosnia-Herzegovina and Montenegro; only at the end of this and in the subsequent waves was there a large number of emigrants from Serbia. Most of them under-educated or even illiterate and without knowledge of the English language, they usually found employment as factory workers or poorly paid laborers. The second wave consisted of emigrants who came after World War Two, mostly until 1960, as political emigres or displaced persons. The third wave, consisting of economic emigrants, began in 1960 and is not yet over. The socioeconomic status of the emigrants of the last two waves has been much more favorable because of a greater share of skilled workers. (The third wave has also been characterized by a much higher proportion of highly Skilled workers.) Since now they are coming to Chicago with professional experience, as soon as they learn the language, they begin to advance. On coming to Chicago, the first emigrants were faced with a new environment whose language, customs and habits were something altogether new to them. Besides, their adaptation to the new conditions of life was often accompanied by intolerance on the part of the members of groups which had emigrated earlier and by the unhospitability of American society. Therefore the old emigrants founded their colonies and institutions (parishes, relief societies, Serbian schools, choirs, e ts ...) in poor districts of the city. The emigrants of the subsequent waves, especially the third, usually settled in colonies whose breakup began at the time of their coming to Chicago, but they remained active in the old emigrant organizations or founded new ones, more suited to their needs. The emigrants’ families and organizations have formed an emigrant community, to an extent isolated from the rest of American society, in which our emigrants are still largely leading their private and public lives. Different times of emigration and differences in the socioeconomic status of the emigrants and generations have reflected on the status of their descendants in American society, and still more on the preservation of their ethnic identity, so that the members of the second generation can be divided into two types: the first type includes the descendants of the first-wave emigrants; and the second type, the post-World War Two emigrants. As a satisfactory definition of ethnic identity must include both its subjective and objective aspects and also have a symbolic character, in this paper we shall take ethnic identity to denote group identity which the members of a group form on the basis of a series of symbolic notions about their common characteristics, and/or which is formed by others who identify them as members of a group on the basis of these notions. Ethnic identity is formed and manifested through a series of ethnic symbols. Their basic function is to express the Serbian communal spirit. In addition to this marking role, they also have a differentiating role.. They separate our emigrants from the majority of the American population, which includes not only the white Anglo-Saxon Protestants but also all other ethnic groups in the city. We have grouped the ethnic symbols into two large symbolic systems: the verbal (language and personal and family names) and the nonverbal (religion, music, food and decorative objects). We have analyzed each of these symbols separately, with an intention of showing how it is used and how it changes and functions in the lives of the emigrants of different generations, waves and types. The first generation has, as expected, preserved its ethnic characteristics and is manifesting them more or less visibly both in the emigrant community and in American society at large. The second generation has lost some of the ethnic symbols, such as language, which has led some researchers to conclude that the second and, especially, the third generations have been largely assimilated. Ethnic identity, however, is based on a number of ethnic symbols, and loss of one of them does not entail loss of ethnic identify because its function can be taken over by other symbols. The later generations of Serbs in Chicago are cherishing symbols of their ethnic identity best suited to their needs and the conditions of their life (mostly nonverbal symbols). Apart from generational affiliation, the preservation of ethnic identity is affected by a series of other factors. On the one hand, there are emigrant-community factors (type of migration, type of colony, participation in ethnic organizations), which along with the contact with the homeland are contributing to the preservation of ethnic identity. On the other hand, American-society factors (naturalization, immigration policy, school system, social mobility) are contributing to the disappearance of ethnic identity. The opposite effects of the emigrant community and American society are giving rise, especially among the members of the second generation, to dual identity, which is symbolically manifested in the cherishing of both Serbian and American symbols, even simultaneously. The third generation, however, is characterized by an increased interest in the elements of the traditional culture of their ancestors. This is a generation most affected by the cultural pluralism and ethnic revival movement of the 1970s. Today the activities of various ethnic organizations in Chicago already cover the fourth and fifth generations of our emigrants, so that it is very likely that, although now being school-age children, they will preserve other ethnic characteristics besides the awareness of their ethnic origin. The emigration of Serbs to Chicago still continues, contributing to the constant revival of Serbian ethnic elements. Therefore we can assume that the Serbian ethnic group in Chicago will not completely disappear in the foreseeable future and that lit will preserve ethnic characteristics best suited to the needs of the emigrants and the conditions of the life in the multi-ethnic environment of Chicago.
More...
Овај рад је писан у сенци три велике сумње: а) многи су сматрали да поткултуре код нас уопште не постоје, б) други би и уочавали њихово постојање (додуше као маргиналиих друштвених и културних појава), али не и мотив да се оне научно третирају, ц) трећи су те недоумице решавали тако што су једноставно cматрали да то није посао за етнолога. Од недавно, пажња јавности кoја се cве више поклања поткултурама, као да те сумње претвара у заблуде. Поткултура је у медијима, поткултура је у публицистици, проналази cвоје место и у науци, има је чак и у званичним расправама. Оснивају се специјализовани часопиcи који вапе за текстовима (помало затечених) аутора. Захтева се темељит приступ: поткултура са cоциолошкoг, психолошкoг, филозофског, уметничко-теoриjcког становишта... придружују се демагошки, сензационалистички, произвотно-журналиcтички приступи. Ускоро се cваки човек од лера, „коме је иоле било стало до cебе", труди да папише нешто и о „поткултури”. Млади, супкултура, алтернатива... постају цењене, а убрзо и „друштвено кориcне” таме. Открива се да је и новокомпонована музика „поткултурна (!), и ова „промоција" претвара „испреcање жучи" на ту музичку врсту у нови, благи, аналитички приступ. Цветају гeнералне поделе наше културе на ове или оне моделе, од којих је бар један обавезно — подкултурни.
More...
The region of Paraćinsko Pomoravlje belongs to the Kosovo-Resava dialect of the Serbian language, but the speech of this part of Veliko Pomoravlje occupies the bordering zone between two dialectal masses of Serbian — the Kosovo-Resava and the Timok-Prizren dialects. The speech of Paraćinsko Pomoravlje has proven to be a very rich source of information about metanastatic movements as well as about the origin of population. This speech is, to a very high degree, the result of migrations of the representatives of southern and south-eastern sub dialects, which have been taking place ever since the century and into this day. To a somewhat lesser degree the structure of this speech has been affected by its geolinguistic status i.e. its position in the bordering zone. The portion that belongs to the oldest — and the strongest — the Kosovo-Resava migrational stream, is about the largest one. Then it is followed — and in some villages even preceded — by the Vardar-Južna Morava stream, while the Dinaric population is scarcely represented and mostly overwhelmed by the settlers of the Timok-Braničevo and Šop streams. In the course of time, the immigrants of the Vardar — Južna Morava provenience, originality probably the most dominant in the places of the Paraćin region alongside the river of Velika Morava, have imposed the features of their original vernaculars on the population outside the Morava valley proprer. The abovementioned facts have directly caused the super stratification of certain Balkanistic features onto the unquestionable Kosovo-Resava dialectal basis of the studied speech. These include, in the first place, the proportion of penetration of casus generalis and a conspicuous tendency toward analytism. The situation regarding the use of case forms, generally speaking, is closer to that in the Prizren — Južna Morava vernaculars than to the one in Kosovo-Resava dialects. After describing the syntactic features in the realm of use of case forms in this transitional speech I tried to establish, by tracing the change of distribution of case forms brought about by a substantial influence of analytic structures, the extent to which — within the range of each case and each case construction — flective forms have been preserved (in otherwords, the Kosovo-Resava situation), as well as the lines on which they have been penetrated by casus generalis. The rivalry between genitive case and analytic constructions with casus generalis in the genitive function has been resolved in the speech of Paraćinsko Pomoravlje in a way not described in hitherto studies about individual Kosovo-Resava dialects. Judging from the results of our analysis, it can be concluded that non-prepositional genitive — regardless of whether it is used adnominally or adverbially — is not very frequent, so that a tendency is observed toward securing a prepositional status of this case form. Departing from the materials analyzed it can be asserted that the forms of genitive case realized in relation with preposition vastly outnumber the instances of casus generalis in a genitive function. Therefore, it was solely the sphere of the genitive case with preposition that has remained fairly stable in the face of “tide” of analytic constructions with casus generalis. A pivotal position in the process of disintegration of synthetic declination in the history of the languages of the Balkans has been taken by the neutralization of case opposition between genitive and dative, which has consequently made the syncretism of their forms possible. In the speech of Paraćinsko Pomoravlje this “primary” Balkanism is not effectuated to a full extent. Syncretized are forms of genitive and dative cases in the semantic category of possessivity, in such a manner that dative takes over the possessive functions o f genitive. It appears almost regularly as an inhibited case form (the compulsory determinator + a nominal word in dative case). Free dative in the studied speech also takes the adverbial position which is primary to it. The semantic differentiation within adverbial dative is considerably greater than within adnominal dative. The analyzed material shows that forms of non-prepositional dative are quite a marginal means of expressing a goal, i.e. the final point of a motion. Instead of dativus finalis with verba movendi the studied dialectal region features a Balkanistic innovation — a locational construction of the type kod + G/CG. Two features typical of the Kosovo-Resava dialect in general are also present in the studied speech: (1) the use of casus generalis in the function of instrumental case; (2) the use of sociative construction instead of a non-prepositional instrumentalis instrumenti. The studied speech, however, has witnessed an intensification of these two phaenomena, so that the suppression of synthetic instrumental forms as well as expressing various categories of non-prepositional instrumental by a sociative construction seem to have reached proportions unknown to other Kosovo-Resava dialects. One of the peculiarities of this speech is also an exclusive use of casus generalis instead of instrumental with prepositions pod [“under”], nad [“above”], pred [“before”] and među [“between”], as well as its incomparably more frequent occurence in the place of instrumental with the preposition s(a) [“with”]. As regards the use of locative syntagmata in the speech of Paraćinsko Pomoravlje, there are two basic categories of features that make them different from the standard Serbian language and from other Kosovo-Resava subdialects: (1) a very low frequency of locative forms and a much more intensive use of casus generalis in the locative function, especially with prepositions u [“in”] and na [“on”]; (2) the absence or rather suppression of prepositions o [“about”] and pri [“by”]. However, when locative meanings are marked by the preposition po, the instances of locative are almost equally numerous as those with casus generalis with that preposition. An insight into this particular dialectal situation makes it possible to recognize yet another series of processes typical of the use of case forms in Paraćinsko Pomoravlje that fall in the category of consequences of Balkanistic linguistic developments on this terrain. We have in mind, in the first place, an expansion of the use of nominative case in the place of certain genitive functions (in existential and in partitive constructions). Since respective nouns are in the position (subjective) which makes the use of accusative as a casus generalis impossible, the nominative case, being a basic form of a noun, is extremely suitable for such a substitution for genitive proper. Furthermore, there are many instances of nominative as the central, as well as the second independent case, taking over the role of the vocative case. In the studied speech the possibility o f simultaneous use o f genitive and accusative in the same function and with the same meaning has not been exploited in the following basic categories of the free accusative case: (1) accusative as the case of the object with the verb imati [“to have”] and in some other adverbial, partitive syntagmata; (2) accusative as a case of the object of negative verbs; (3) temporal accusative. In this speech the process of loss of genitive forms has gone very far, and simultaneously with it there is the process of amplification of the use of accusative forms which have become a very productive category. Conspicuous is also a strenghtening of the role of prepositions — simultaneous with a weakening of case flection — in expressing case meanings, and consequently, a removal of non-prepositional forms of oblique cases from the frame of the still existent synthetic system. Namely, the semantic field of non-prepositional instrumental is very restricted — except for a considerable number of examples in the category of “tools”, the instances of instrumentalis loci and instrumentalis verbi medialis have been noted practically only by exception. Free case forms of the predicative and temporal instrumentals have disappeared from the studied speech. The grammatical category of number has also had its part in the vanishing of flection from the speech of Paraćinsko Pomoravlje. Namely, the plural forms of all the nominal declension types have proved to be extremely prone to reduction of genitive, instrumental and locative case forms, thus giving way to the expansion of casus generalis. In that respect, genitive is the best example because the function of genitive plural of all three genders is expressed almost exclusively by forms of casus generalis. In the speech of Paraćinsko Pomoravlje the syncretic forms of nominative and accusative occur in plural of all the four declension types, thus apparently opening the way to a broader use of casus generalis forms. The growing of analytic processes in the speech of Paraćinsko Pomoravlje is represented by certain morpho-syntactic entities. Here we shall list just some of them that have undergone analytic re-organisation: od + G/CG m. of the possessive genitive, od + G/CG m. of the non-prepositional genitive with verbs of the type bojati se, kod + G/CG m. of dative of verba dicendi, kod + G/CG and uz + A m. of the non-prepositional dative with verbs of the type prići, s + I/CG m. of the non-prepositional instrumentalis instrumenti and instrumentalis verbi medialis.po + L / niz + AJ kroz A m. of instrumentalis prosecutivus, za + A m. o f the predicative instrumental with verbs o f the type smalrali, za+ A m . of the genitive of indirect object with verbs nadati se, seliti se, radovali se, etc. It is obvious that accusative syntagmata with prepositions are expanding on the account of certain prepositional syntagmata with genitive, instrumental and locative, as well as on the account of non-prepositional genitive, dative, accusative and instrumental cases in certain syntactic- -semantic categories. With regard to everything previously concluded about the use of case forms in the speech of Paraćinsko Pomoravlje, and after observing the rivalry between flective forms and syntagmata with casus generalis, it can be concluded that the studied speech, in that respect, quite intensively takes part in the Balkan linguistic league. In the speech of Paraćinsko Pomoravlje the most prominent Balkanizing innovation is the presence of casus generalis as a morpho-syntactic construction which co-exists with the flective case forms. Thus accusative as casus generalis takes over the functions of genitive, instrumental and locative, occasionally even dative cases. However, regardless of the fact that casus generalis assumes a number of functions of various cases, in this transitional speech of the Kosovo-Resava zone all the seven cases still do preserve their flective forms. Instances of analytism are restricted, so that the synthetic structure of the morpho-syntactic linguistic level is not destroyed.
More...
Prema popisu stanovništva od 31. decembra 1900. godine, u njoj je od poljoprivrede živelo 2.093.947 stanovnika, ili 83,97% ukupnog stanovniötva. Najviše seljaštva imao je beogradski okrug, čak 91,05%, što je svakako posledica konjukture poljoprivredne proizvodnje usled blizine Beograda, kao velikog i sigurnog tržišta. U niökom okrugu bilo je, međutim, najmanje seljaštva, “samo” 79,08%, jer je Niš, iako najveći grad u Srbiji posle Beograda, brže pretvarao okolno seljaštvo u građane nego što je izrastao u značajno tržište poljoprivrednih proizvoda. Zato što su, nepismene i neprosvećene, mnogo ređe od muškaraca napuštale selo, seljanke su činile 86,01% ženskog stanovništva u Srbiji, pri čemu najviše u beogradskom okrugu, čak 92,25%, a najmanje u vranjskom, tek 82,16%. I pored znatnog stradanja u ratovima muškarci na selu su bili brojniji od žena početkom 20. veka. Oni su činili 50,25%, a žene 49,75% ukupnog seljaštva. Žene su predstavljale tek nešto više od polovine seljaštva u okruzima: kragujevačkom, krajinskom, kruševačkom, smedervskom, rudničkom, timočkom i užičkom.
More...
This edited collection published in Migration Letters were selected to reflect on methodological challenges faced by researchers and students when conducting qualitative studies on migration. Beginning with papers focusing on broader discussions of methodological issues and some options available to researchers, the latter half of the book explores the narrative methodology in depth with references to several cases. The chapters included in this book was originally published in regular issues and two special issues of Migration Letters journal from 2009 onwards. We have regrouped and ordered these studies to enhance the flow and transition in the book. The first six chapters look into more general issues and debates in migration research methodologies, while chapters seven to ten offer cases studies on alternative qualitative methodologies and then the final six chapters focus on narratives and challenges of the narrative methodology applied in migration studies.
More...
Taste of City Conference 2016; Place: University of Belgrade, Serbia; Date: 1st of September 2016
More...
The paper deals with the Russian folk tales and predictions describing the wedding rites and roles of their participants with regard not only to the ceremony itself but also to its meaning. These elements, i.e. roles, action, meaning are reflected via the present and future states that the participants are and will be in. The fiancée is presented as a key character from the point of view of her role and meaning in the stages of the ceremony. The world of objects is described as a special one with regard to the reality and the impact this world has upon a human being and vice versa. The author suggests a number of attitudes towards the potential, virtual typologies connected with the meanings of the paradigmatic units. The units are presented with regard to their structure and position in general semantics.
More...
The presence of new technologies and media in the everyday life of modern man affects not only culture, communication and social relations, but also our cognitive processes, perception and understanding of the world. These changes are significant, but often overlooked - we lose sight of the most important, in an evolutionary sense, although subtle, transformations of ways of thinking. It is worth examining how cybercultural knowledge practices have evolved in relation to earlier forms of collecting, organising and sharing knowledge, and how conceptualisations of the concepts of the knowledge pyramid have changed: data, information, knowledge, wisdom. What is the knowledge of the digital age, ubiquitous sensors and networking? Are we really getting smarter by constantly collecting data from our environment? We look at the evolution of digital memory, artificial intelligence, the algorithmisation of cognition and the wikification of knowledge, as well as the scientific ordering of the chaos of ubiquitous data using big data, cultural analytics and social networks. The book shows the cybercultural transformations of knowledge and its conceptualisation in the interdisciplinary perspective of cultural, communication, knowledge and media studies.
More...
